Інтуїція vs. Розум - коли живіт вирішує
Наше життя визначається послідовною послідовністю рішень. Від тривіального вибору сиру чи варення на сніданок до екзистенційного розгляду того, чи достатньо моїх навичок на лижах для чорної піст. Багато з цих рішень неможливо змінити заднім числом. З тостами для сніданку це не має значення, з чорним гірськолижним схилом, можливо, немає. Але як ми приймаємо ту незліченну кількість щоденних рішень? Чи оцінюємо ми раціонально ситуації і приймаємо рішення розумом, чи більше слухаємо зловісне відчуття кишки? Але що таке відчуття кишки?
Інтуїція проти розуму
Більшість "великих", новаторських рішень у моєму житті я прислухався частіше до своєї кишки, ніж до свого розуму. Що мені сказати? В ретроспективі все почувається правильно. Мої рішення перевели мене туди, де я зараз є. І мені подобається бути там. Коли інші люди ставили під сумнів мій вибір у ті моменти, я зазвичай не міг їх раціоналізувати. Просто почувалося краще. Хоча це не могло вирішити (іноді більш ніж виправданий) скептицизм мого оточення, це змусило мене спати краще. Цей тип прийняття рішень не змінився і донині. Однак я знаю сьогодні, що дещо туманні терміни, такі як інтуїція чи відчуття кишки, цілком на науково розмірених ногах.
Соматичні маркери
Теза про соматичні маркери (грецька: soma for? Body?) Сходить до португальського неврознавця Антоніо Дамасіо. За словами Дамасіо, всі переживання людини зберігаються в емоційній пам'яті переживання і тим самим забезпечуються простою оцінкою: позитивні, як повторити чи негативні, краще уникати. У разі майбутнього рішення пам’ять про досвід потрапляє назад на його внутрішню пам’ять і оцінює ситуацію на основі вже зроблених подібних переживань. Це відбувається несвідомо і не проникає на раціональний рівень свідомості. Однак цей процес запускає фізичні реакції (соматичні маркери), які, коли точно «відчуваються»? може бути інструментом прийняття рішень.
Звичайно, ви повинні сприймати ці сигнали тіла спочатку. Існують вроджені соматичні маркери, такі як огида зіпсованої їжі або інтуїтивний страх перед зміями. Більшість з них часто засвоюються лише помітні мілісекундні сигнали, тому виходячи з індивідуального досвіду людини. Типовими соматичними маркерами позитивних переживань є, наприклад, спека, поколювання в шиї? або гусячі шишки. Негативні переживання часто супроводжуються напругою в грудях, тремтінням або навіть фізичним болем.
Інтуїція помилкова? розум теж
Людина в основному схильна переоцінювати себе. Це теж правда, а точніше, сила його мозку. На думку (помилкового) припущення, що власний розум зможе зрозуміти всю релевантну інформацію в ситуації прийняття рішень і отримати з неї раціональне рішення? Багато людей використовують несвідомі сигнали сенсорних маркерів. Виявляється раціонально прийняте рішення в ретроспективі як неправильне, часто чує вирок? Чи чув я тільки на животі? Звичайно, однак, інтуїція може бути так само неправильною. Особливо при оцінці досі безпрецедентної ситуації пам'ять досвіду не може покладатися на будь-які збережені дані. З цього може випливати наступне правило: Невідомого слід спочатку судити про розумний розум, тоді як у відомих ситуаціях можна цілком покластися на його відчуття кишечника.
Ірраціональність інтуїції
Дві душі на жаль! в грудях. Ця цитата з Фауста Гете виявляє нашу людську дилему у прийнятті рішень. І інтелект, і інтуїція переслідують одну і ту ж мету: наслідки рішення повинні посилити індивідуальне щастя. Хоча розум із задоволенням працює з розумними рішеннями над віддаленою метою статки, інтуїція базується на негайному виграші удачі. Приклад: Розум говорить, що я повинен йти на роботу, щоб довгостроково задовольняти свої потреби. Інтуїція говорить: Сонце світить, тому сьогодні не хороший день для роботи. Тому в нашому раціональному суспільстві ми йдемо на роботу, хоча болі в животі (сенсорні маркери) говорять проти цього. Дилема виявлена, але, на жаль, не вирішена.
А тепер?
Обидві моделі прийняття рішень, раціональна та інтуїтивна, мають свої сильні та слабкі сторони. Тому в багатьох випадках поєднання обох підходів виявляється корисним. З розумом ми збираємо доступну інформацію, але повинні дати шлунку достатньо часу, щоб затвердити чи накласти вето на рішення.Стара ідіома: я повинен спати над нею одну ніч? означає не що інше, як: я мушу один раз вимкнути розум і дозволити підсвідомості робити свою справу. Як і в багатьох випадках, і тут важлива правильна суміш.
